Саме про це говорили у Львові на Urban Mobility Forum, де понад 500 представників бізнесу, влади, громад, транспортної галузі та міжнародних фінансових організацій обговорювали майбутнє пасажирського транспорту України.
Взяли участь у заході разом із компаніями-учасницями ФРУ, зокрема, генеральний директор Федерації Ruslan Illichov виступив на панелі «Українське машинобудування — основа оновлення транспортного парку України» разом із народним депутатом Дмитром Кисилевським та президентом концерну «Електрон», членом Президії Ради ФРУ Юрієм Бубесом.
Головна теза ФРУ проста: оновлення пасажирського транспорту має стати одним із драйверів розвитку української промисловості.
Україна — одна з небагатьох країн, яка має повний цикл виробництва практично всієї лінійки пасажирського транспорту: від вагонів метро до автобусів, тролейбусів, трамваїв та електробусів.
І за кожною одиницею готової техніки стоїть не один завод.
Це сотні українських підприємств, які виробляють комплектуючі, виконують роботи та формують ланцюги доданої вартості. Тому державне чи муніципальне замовлення на українську техніку — це замовлення не лише для виробника, а для цілої екосистеми машинобудування.
Саме тому пасажирський транспорт має такий потужний мультиплікативний ефект для економіки.
Навели показовий приклад — Узбекистан.
Ще 15–20 років тому країна значною мірою закуповувала техніку за кордоном. Сьогодні вона виробляє сотні тисяч автомобілів на рік і значну частину автобусів для власного ринку.
Чому? Тому що свого часу зробила ставку на машинобудування як на галузь, здатну створювати масштабну зайнятість і значний мультиплікативний ефект.
Україна має не менший потенціал. Але для його реалізації нам потрібен сильний внутрішній ринок.
І тут важливий принцип: не можна одразу перейти від виробництва до масштабного експорту, якщо не створено стабільного попиту всередині країни.
Саме так свого часу розвивався польський Solaris. Вісім років польські міста купували автобуси власного виробника. За цей час компанія нарощувала серійне виробництво, отримувала досвід експлуатації, удосконалювала продукцію — і лише після
цього масштабно вийшла на зовнішні ринки.
Сьогодні Solaris — один із провідних виробників автобусів у Європі.
Тому модель «зараз купимо імпортне, а українське виробництво розвинемо потім» — ризикована. Якщо сьогодні віддати внутрішній ринок іноземним виробникам, завтра буде значно складніше масштабувати власне виробництво та конкурувати на зовнішніх ринках.
Програма «Шкільний автобус» — один із яскравих кейсів того, як працюють державні програми підтримки, більшість яких співініційована ФРУ.
На початку повномасштабної війни була спокуса просто закуповувати автобуси за кордоном — зокрема вживані. Натомість за ініціативи ФРУ було запропоновано зробити ставку на українських виробників.
Із цього рішення із часом виросла повноцінна національна програма.
У 2025 році виробництво шкільних автобусів в Україні зросло на 47% — до 728 одиниць, а в межах самої програми було виготовлено 695 автобусів.
Станом на кінець серпня 2026 року на маршрутах уже працюють 7522 шкільні автобуси, які щодня підвозять понад 367 тисяч дітей і закривають 95% потреби.
Це хороший приклад того, як передбачуваний попит і державна програма дозволяють українським заводам інвестувати, масштабувати виробництво та запускати нові моделі.
А головне — гроші залишаються в українській економіці.
За підсумками першого півріччя 2026 року переробна промисловість, важливою частиною якої є машинобудування, залишається одним із ключових секторів економіки — зокрема за внеском до бюджету та темпами зростання.
І це ще раз доводить: підтримка українського виробництва — це не витрата, а інвестиція, яка повертається через економічну активність, робочі місця та податки.
Саме тому нам потрібно переходити від окремих успішних програм до довгострокового планування оновлення всього пасажирського транспорту України.
Механізми для цього вже є: локалізація, компенсаційні програми, субвенції, фінансування міжнародних фінансових організацій, банківські інструменти.
Потрібне головне — довгострокове бачення та стабільний попит.
Саме для того, щоб громади та українські виробники легше знаходили одне одного, ФРУ разом із Мінекономіки та офісом народного депутата Дмитра Кисилевського створила каталог «Українська техніка для громад».
Сьогодні в каталозі — понад 41 український виробник і 325 позицій техніки, зокрема автобуси, тролейбуси, трамваї та інший громадський пасажирський транспорт.
Це практичний інструмент для громад, які планують оновлення своєї техніки, і водночас можливість для українських виробників показати, що саме Україна вже сьогодні здатна виробляти.
Адже коли громада обирає українську техніку, вона підтримує не лише конкретний завод. Вона створює замовлення для цілої мережі підприємств-суміжників, підтримує робочі місця, податкові надходження та розвиток власної економіки.
Українська техніка для українських громад — це інвестиція не лише в транспорт, а й у майбутнє українського виробництва.
І тут важлива ще одна річ: Україна вже інтегрована в європейські виробничі ланцюги. Наші підприємства працюють із європейськими партнерами та виробляють компоненти для сучасного транспорту.
Тому розвиток українського пасажирського транспорту — це не альтернатива європейській інтеграції.
Це один із практичних шляхів до неї.
І тут окремо варто сказати про львівський «Електрон».
Це якраз той приклад, який дуже добре показує, навіщо Україні потрібне власне машинобудування.
Львівський концерн працює одразу з кількома напрямами міського транспорту: виробляє трамваї, тролейбуси, електробуси та автобуси, розвиває власні технології та працює в міжнародній кооперації з європейськими виробниками компонентів.«Електрон» постійно розширює свої можливості: підприємство виготовляє трамваї для різної ширини колії, тролейбуси з автономним ходом, електробуси та інший міський транспорт. Нові трамваї та автобуси для Львова, тролейбуси для Івано-Франківська й Тернополя, електробуси для Ужгорода - все це «Електрон».
А тепер — ще амбітніший крок.
Під час Urban Mobility Forum Юрій Бубес розповів, що «Електрон» може долучитися до виробництва інноваційного трамвая на шинах для Швейцарії. Уже відбулося дві зустрічі щодо такого проєкту.
І це дуже показовий момент.
Саме так і має працювати українське машинобудування: виробляти для своїх громад, масштабувати серійне виробництво, розвивати технології — а потім виходити з цим досвідом на зовнішні ринки.
