У зв’язку із прийняттям Верховною Радою України у першому читанні законопроекту №8401 від 31.01.2023 р. звернулися до профільного Комітету парламенту із проханням врахувати низку зауважень роботодавців при підготовці проекту до другого читання.
По-перше, запропонували відмовитись від збільшення ставки ПДВ на пальне до 20% та повернення довоєнних ставок акцизного податку щодо пального. На нашу думку, це призведе до:
- суттєвого збільшення ціни пального, що відобразиться на цінах практично всіх товарів, а отже сприятиме підвищенню загальної інфляції;
- нового розквіту схем із податковими скрутками, що ставить під сумнів досягнення головної цілі – збільшення доходів державного бюджету.
Натомість запропонували законотворцям розглянути можливість вирівняти ставки акцизного податку на бензин, ДП та автогаз на рівні 180 євро за 1000 літрів при збереженні ставки ПДВ на рівні 7%. Це гарантовано дозволить збільшити надходження до бюджету. При цьому такий варіант не несе загроз збільшення ухилень від оподаткування. До того ж концепція балансування акцизної ставки замість підвищення ПДВ пройде майже непомітно для цін на бензин і ДП, та із незначним подорожчанням скрапленого газу, який залишившись вдвічі дешевшим за бензин, збереже свою економічну привабливість для покупця. Така модель дозволить Державі одержати навіть вищий рівень надходжень у бюджет країни, аніж вона планує отримати після повернення до повних ставок акцизів та ПДВ.
По-друге, попросили принаймні до кінця поточного бюджетного року відстрочити скасування особливостей оподаткування платників єдиного податку третьої групи на період воєнного стану (2%).
Автори законопроекту №8401 залишили поза увагою той факт, що платники податків, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, сплачують ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України без права віднесення податку до складу податкового кредиту. Таким чином, у разі постачання товарів після скасування особливостей оподаткування за ставкою 2% у платників виникнуть податкові зобов’язання з ПДВ, які не можна буде зменшити на суму податку, сплаченого при ввезенні товарів на митну територію України, що особливо є критичним для підприємств з тривалим виробничим циклом.
Крім того, велика кількість виробничих підприємств, які є платниками єдиного податку із застосуванням ставки у розмірі 2%, є постачальниками товарів, робіт, послуг, що закуповуються за кошти Державного бюджету України. При цьому повернення обов’язку нарахування ПДВ змусить вносити зміни в укладені договори в частині зростання вартості договору, що збільшить видатки бюджету на 20%.
По-третє, закликали не поспішати із поверненням документальних перевірок та штрафів.
На думку роботодавців, такі ініціативи в умовах, коли український бізнес потерпає не тільки від економічних проблем (зменшення попиту, збільшення ціни на кредитні ресурси, проблеми з логістикою тощо), але й прямо стикається з воєнними проблемами (пошкодження та руйнування виробництв, ймовірність обстрілів тощо), є абсолютно незрозумілими та очевидно передчасними.