Сьогодні у Львові презентували законопроект про локалізацію виробництва. Це ключова ініціатива для вітчизняної промисловості. Адже локалізація виробництва – це нові заводи та технології, висока додана вартість, робочі місця. Законопроект розробляли у тісній співпраці з Федерацією роботодавців.
Презентували документ на львівському Електроні. У цехах, де виробляються українські трамваї, автобуси, тролейбуси та навіть перші вітчизняні електробуси. Тут зібралися народні депутати, губернатор, керівництво Львова та Ужгорода, Федерації роботодавців та великих машинобудівних підприємств.
Екскурсію одним із найвідоміших в Україні підприємств провів президент Концерну "Електрон" Юрій Бубес. Історія компанії - від телевізора до кристалів для Великого адронного колайдера - пройшла перед очима гостей, вкотре доводячи - наші інноваційні, конкурентоздатні та працьовиті.
Автори та ініціатори законопроекту про локалізацію кажуть: Україна в розпал економічної кризи, спричиненої коронавірусом, не має можливостей “залити грошима” свою економіку за прикладом західних країн чи Китаю. Але ми можемо вимагати, щоб товари, які закуповує держава, були принаймні частково виготовлені в Україні. Тим самим створювати ринок для тих компаній, які готові розвивати виробництво у нас.
Заступники голови комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський та Роксолана Підласа розповіли, що законопроект пропонує запровадження нового критерію оцінки тендерних пропозицій "локалізація виробництва". Спрощено – це те, скільки складових у витратній частині створення тієї чи іншої техніки у сфері машинобудування "родом з України".
"Обнадіює конструктивізм та державницька позиція, з якими кожен із вас відстоює економічний інтерес України, щоб наша країна була успішною.Вдячний!," - зазначив Голова Ради ФРУ Дмитро Олійник".
"Коли законопроект про локалізацію виробництва стане Законом України, ми звітуватимемо про результати:
скільки робочих місць збережено, скільки робочих місць створено,
які нові технології зайшли в Україну,
скільки податків було сплачено.
Українській промисловості не потрібна підтримка, їй потрібна державна політика, яка є у всіх цивілізований країнах світу.
Мені б дуже хотілося, щоб прийняття цього закону про локалізацію виробництва стало першим кроком у державній політиці щодо стимулювання зайнятості та стимулювання економічного зростання.
Попереду у нас ще багато роботи - і в публічних закупівлях, і в сприянні експорту, і в створенні сприятливих умов для ведення бізнесу в Україні, в тому числі - що стосується митної і фіскальній політики. Багато де ще потрібно робити законодавчі ініціативи", - сказав Голова Ради ФРУ.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, вже з 1 січня 2021 року частка локалізації для залізничного та громадського транспорту, наприклад, потягів метро, трамваїв або електропоїздів повинна бути не нижче 30-35%. А для комунальної, спецтехніки і енергетичного обладнання (насоси, трансформатори, турбіни) - від 25 до 40% в залежності від складності виробництва. З поступовим збільшенням частки локалізації до 2024 року.
Це означає, що переможцем тендеру, оголошеного державною або комунальною структурою, зможе стати тільки та компанія, яка забезпечить локалізацію виробництва в Україні не нижче встановленого рівня.
Документ пропонує враховувати вимоги по локалізації не тільки при закупівлях за гроші бюджету, а й у разі придбання техніки у лізинг. Та внести зміни до угод з Міжнародною фінансової корпорацією або Європейським банком реконструкції та розвитку, які часто фінансують оновлення транспортної інфраструктури, вимог щодо рівня локалізації.
На кінець минулого року імпорт у публічних закупівлях сягав 50%. А от у розвинених країнах - до 5%. США, ЄС і навіть країни СНД надають перевагу власним виробникам. Наприклад, в Євросоюзі діє директива, яка дозволяє замовнику відхилити тендерну пропозицію, якщо доля місцевої складової в продукції менша 50%. У нас же сотні мільярдів гривень, виділених на публічні закупівлі, «утікають» до економік інших країн, створюючи там робочі місця. Адже купуємо імпортні трамваї, гелікоптери, вагони метро, локомотиви. А сфера публічних закупівель - це близько 15 % українського ВВП або більше 600 млрд. грн щороку.
"Законопроект 3739 має змінити ситуацію.
Локалізація - чи не єдиний шлях та можливість для України справжньої кооперації з світовими виробниками та включення до виробничих ланцюгів. Сьогодні в українських трамваях, тролейбусах, швидкісних та дизельних потягах, пожежних машинах та комунальній техніці, каретах швидкої допомоги, турбінах та компресорах від 20 до 70 відсотків комплектації світових лідерів машинобудування. І вони готові частину комплектації виробляти в Україні за умови стабільних замовлень.
Українські компанії можуть і вже виробляють конкурентні серійні продукти, маючи багато іноземних партнерів в їх локалізації. Потрібно лише бажання, щоб побачити наші сильні сторони, компетенції та переваги і дати вітчизняним виробникам можливість максимально розкрити свій потенціал" - зазначив Генеральний директор Федерації Руслан Іллічов.
Під час розробки проекту було залучено близько 100 компаній, що працюють у відповідних підгілузях машинобудування. Кожна з них має від 30 до 100 суміжних підприємств по Україні. Тобто загалом це близько 5 000 компаній по Україні. Та в середньому 100 тисяч робочих місць.