Доцільність запровадження державного регулювання цін цукор, можливість якого наразі розглядає Уряд, та його потенційний вплив на бізнес-середовище і ринок в цілому викликає значне занепокоєння серед виробників щодо перспектив подальшого розвитку бізнесу.
Йдеться про ініціативи встановлення максимальних цін на соціально значущі продукти, зокрема цукор білий.
Протягом 2012-2019 року внаслідок низьких світових цін на цукор та втрати частини ринку споживання (в зв’язку з анексією Криму та антитерористичною операцією на Сході України) суттєво скоротилося споживання цукру та відбувся значний спад у цукровій галузі.
У 2020 році посіви цукрового буряку досягли історичного мінімуму – близько 216 тис га. Це на 6 тис га менше, ніж у 2019році.
У 2020 році працювало тільки 33 цукрових заводи, тоді як у 2018 році - 42. Внаслідок цього обсяги виробництва цукру у 2020 р. становили лише 1,15 млн т, у той час як в 2019 році– 1,48 млн т.
Причини об’єктивні - складність технології вирощування, висока собівартість та низькі ринкові ціни протягом 2012-2019 років. Значну частину собівартості виробництва складає вартість природного газу, насіння і добрив. Тому національні виробники вже вичерпали резерви подальшої оптимізації собівартості.
Ухвалення рішення про встановлення максимальних цін на цукор призведе до дуже значного скорочення посів цукрових буряків, закриття цукрових заводів без перспективи відновлення роботи, стрімкого зростання імпорту, дефіциту продукту на ринку, подальшого скорочення робочих місць.
Федерація закликає Уряд відмовитись від ідеї встановлення максимальних цін на цукор без вирішення питання надання дотації цукровій галузі та розпочати діалог з бізнесом щодо пошуку збалансованих рішень як в інтересах держави, громадян, так і національного виробництва.