Сьогодні відбулось третє тематичне засідання робочої групи при Комітеті ВРУ соціальної політики та захисті прав ветеранів з обговорення положень проектів Трудового кодексу України (реєстр. № 2410), Кодексу України про працю (реєстр. №2410-1), Закону України про працю (реєстр №2708), Закону України про працю (реєстр. №2708-1) та Закону України про працю (реєстр. №2708-2), в якому взяли участь експерти ФРУ.
Предметом обговорення стали:
- державний нагляд в сфері праці, роль та місце інспекції праці;
- матеріальна відповідальність працівника;
- запобігання булінгу, мобінгу, харасменту тощо;
- індивідуальні трудові спори, медіація;
- прикінцеві положення.
Заступник Голови Ради ФРУ Сергій Біленький та директор департаменту дерегуляції підприємницької діяльності Наталія Гостєва висловили ключові зауваження до урядового проекту закону № 2708 відповідно до обговорюваних тематичних блоків, а саме:
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД (КОНТРОЛЬ) ЗА ДОТРИМАННЯМ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Врегулювання діяльності Інспекції праці здійснено з порушенням основного принципу розбудови системи інспекції праці – перехід від карально-наглядових принципів діяльності інспекцій до надання державою сервісних функцій, з наявністю широкого кола необмежених дискреційних повноважень інспекторів, корупційних ризиків, відсутності механізму досудового оскарження дій інспектора праці та відповідальності інспектора за прийняття протиправних рішень, визнаних такими судом (ст.93).
Відповідно до вищезазначених актів інспектори праці набувають повноважень, подібних до слідчих та детективів:
безперешкодно, без попереднього повідомлення і будь-яку годину доби здійснювати інспекційні відвідування, проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень суб'єкта господарювання, у яких використовується наймана праця.
Це повноваження є навіть жорсткішим за слідчі дії, які згідно з ч.4 ст.223 КПК в нічний час можуть проводитись лише у невідкладних випадках. Окрім того, багато підприємств працюють в багатозмінному режимі, в нічний час роботодавець не тільки не здатен забезпечити доступ до документів та необхідних пояснень, а й не повинен цього робити. Безперешкодний доступ до виробничих приміщень є також загрозою й для інспектора праці, оскільки останній має бути обізнаним з основами техніки безпеки на даному об'єкті та, за необхідності, отримати особисті засоби захисту згідно з виробничими умовами;
- - ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю та зайнятість населення;
- - ставити керівнику суб'єкта господарювання та його працівникам наодинці або в присутності свідків запитання щодо законодавства про працю та зайнятість населення, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
- - вести конфіденційні розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
- - залучати працівників правоохоронних органів без наявності будь-яких підстав.
Окрім того, Законом України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, а також виконавчих органів Київської та Севастопольської міських рад належать: здійснення на відповідних територіях державного контролю за додержанням трудового законодавства та накладення штрафів за порушення трудового законодавства у порядках, встановлених законодавством.
Наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування статусом державного інспектора праці протирічить Конвенції МОП № 81. Так, інспекційне відвідування повинне проводитись під наглядом і контролем центрального органу влади, втім орган місцевого самоврядування не має такого статусу. Інспекторів праці набирають виключно з огляду на їхню кваліфікацію для виконання обов'язків, які будуть на них покладені, інспектори праці отримують відповідну підготовку для виконання своїх обов'язків, при цьому гарантується залучення до роботи інспекції належним чином кваліфікованих технічних експертів та спеціалістів, забезпечується подальше навчання в процесі їхньої роботи. На сьогодні посадові особи органів місцевого самоврядування не відповідають жодній з цих вимог. Окрім того, інспекторами праці можуть бути виключно державні службовці, якими посадові особи органів місцевого самоврядування не є.
Серед іншого, відбувається дублювання функцій територіальних органів Держпраці та органів місцевого самоврядування, що протирічить ідеології стратегії реформування системи нагляду (контролю), в основі якої – усунення дублювання контролюючих функцій.
Покладення на органи місцевого самоврядування контрольних функцій вже призвело до зловживання останніми повноваженнями через незаконне наділення їх статусом і повноваженнями державного інспектора праці за Конвенціями МОП №№ 81,129, де державний інспектор праці має широкий набір дискреційних повноважень діяти на власний розсуд.
- Встановлення відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства в залежності від розміру бізнесу, спроможності бізнесу сплатити штраф (ст.98).
Підтримуючи в цілому ідеологію законопроекту щодо послаблення тиску на роботодавців, втім зауважуємо, що дана стаття несе ризики послаблення відповідальності саме для суб'єктів, що фактично провадять господарську діяльність, але без зареєстрованого статусу.
Так, для підприємців-спрощенців І-ІІІ груп, які є найбільш ризиковими з точки зору використання праці нелегалів, за допуск до роботи без оформлення трудових відносин (тобто за використання праці нелегалів) застосовується попередження. За використання праці нелегалів (що є найбільш негожою формою нехтування конкуренції) застосовується попередження, а за виконання роботи на умовах цивільно-правового договору – штраф.
Звертаємо увагу, що така норма економічно не мотивуватиме суб'єктів легально працювати та оформлювати трудові відносини.
Питання виявлення фактів ведення незаконної господарської діяльності без зареєстрованого статусу, не задекларованих трудових відносин завжди перебуває в зоні уваги доброчесних роботодавців. Оскільки такі суб'єкти отримують конкурентні переваги за рахунок більш дешевої (але і більш неякісної, небезпечної) продукції робіт і послуг через несплату податків, внесків, не перебування у сфері нагляду (контролю), не витрачання коштів на забезпечення безпеки на робочому місці, соціального пакету тощо. Диспозиція цієї статті містить грубі порушення законодавства про працю, за порушення яких законодавець свого часу встановив посилену відповідальність.
Розмір штрафу у 10-му розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, чинить перш за все психологічний ефект і превентивно мотивує фізичних осіб легалізовувати свою діяльність, будучи обізнаними про ризик бути виявленими та підданими такому значному покаранню. У зв'язку з цим, вважаємо, що необхідно розділити відповідальність так званих «чорних роботодавців», і легальних роботодавців, які діють у правовому полі, але допускають порушення законодавства про працю, та визначити штрафи в залежності від міри правопорушення, незалежно від обраної системи оподаткування.
Також необхідно розділити диспозицію частини першої цієї статті, встановивши посилену відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), та за виконання особою роботи або надання послуг на підставі договору, укладеного на загальних засадах цивільного законодавства, якщо робота є такою, що виконується, або послуги є такими, що надаються в межах трудових відносин за умови сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – менший розмір відповідальності. Чим буде дотримано принцип встановлення міри відповідальності в залежності від ступеню порушення.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ
- Запровадження медіації як досудового засобу врегулювання індивідуального трудового спору (ст.86).
Вбачаємо позитив – у разі проходження цієї стадії, сторони звільняються від судового збору та судових витрат при зверненні до суду. Втім послуги медіаторів дороговартісні. У зв'язку з тим, що ринок медіаторів як інститут не сформовано, вбачаємо ризик зговору окремих медіаторів щодо ціни на свої послуги. Пропозиція надати статус органу досудового врегулювання індивідуального трудового спору приміром НСПП.
Глава Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
- Протягом року з дати набуття чинності Законом усі роботодавці мають переукласти письмові трудові договори.
Для великих підприємств передбачається великий обсяг роботи, пов'язаний зі забезпеченням цієї норми. В цьому випадку також створюються умови для тінізації трудових відносин аби уникнути паперової тяганини. Окрім того, не визначено причинно-наслідкового зв'язку між зобов'язанням переукласти трудовий договір та настанням наслідків, відповідальності за його не переукладення.
– З дня набрання чинності цим Законом раніше укладені трудові договори у формі контракту вважаються строковими трудовими договорами.
Відповідно до КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Так, свого часу укладені контракти з керівниками підприємств на певний строк, стали безстроковими. Відповідно до запропонованої норми контракт стає строковим трудовим договором.
