Сьогодні відбулось друге тематичне засідання робочої групи при Комітеті ВРУ соціальної політики та захисті прав ветеранів з обговорення положень проектів Трудового кодексу України (реєстр. № 2410), Кодексу України про працю (реєстр. №2410-1), Закону України про працю (реєстр №2708), Закону України про працю (реєстр. №2708-1) та Закону України про працю (реєстр. №2708-2), в якому взяли участь експерти Федерації роботодавців.
Предметом обговорення стали:
- оплата праці (індексація заробітної плати, мінімальна заробітна плата, співвідношення заробітної плати та прожиткового мінімуму тощо);
- гарантії та компенсації;
- відпочинок, відпустки;
- порядок надання та оплати лікарняних (seek days).
Федерацією надано наступні зауваження до урядового проекту закону № 2708 відповідно до обговорюваних питань.
ВІДПОЧИНОК. ВІДПУСТКИ
– Обов'язок роботодавця надати одночасно з канікулярним періодом у закладі освіти щорічної основної оплачуваної відпустки за учнівським трудовим договором, робота за яким поєднується з навчанням за дуальною формою освіти (ст.56).
Учнівський договір укладається строком до 6-ти місяців, у разі, коли відпустка припадає на великий канікулярний період (2,5 місяці влітку), роботодавець має оплачувати таку відпустку. При цьому, працівник не працює, не навчається на робочому місці, не отримує за цей період необхідних знань, не набуває професійних компетентностей.
– Визначення норми щодо ненадання роботодавцем або відмову у наданні працівникові щорічної оплачуваної відпустки з урахуванням положень статті 56 як грубого порушення трудового законодавства (ст.56). Відсутній відповідний причинно-наслідковий зв'язок.
– Запропонована стаття про додаткові відпустки у зв'язку з навчанням деталізує тривалість додаткових оплачуваних відпусток за видами здобуття освіти від 10 до 60 календарних днів (ст.58).
Доцільніше було б зазначити про період від 10 до 24 календарних днів за всіма видами додаткових відпусток у зв'язку з навчанням.
Відповідно до п.п. 12,13 цієї статті працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту, післядипломну освіту шляхом спеціалізації, підвищення кваліфікації або стажування додаткова оплачувана відпустка надається за рішенням роботодавця. Не врегульовано питання надання відпустки без збереження заробітної плати такому працівникові у разі відмови роботодавця надати оплачувану відпустку.
– Надання працівникам, які підтверджують професійну кваліфікацію за результатами неформального навчання, додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 5 календарних днів (ст.58). Можливо слід зазначити, що при навчанні на виробництві такі відпустки не надаються.
ОПЛАТА ПРАЦІ
– Роботодавець самостійно визначає норми праці та формує системи оплати праці з дотриманням принципу диференціації оплати праці залежно від складності, професійного і кваліфікаційного рівня, умов, обсягу виконуваної роботи, ступеня відповідальності, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності роботодавця (ст.67).
Система оплати праці належить до істотних умов трудового договору. У випадку змін систем оплати праці роботодавець повинен надати пропозиції змін працівникам та очікувати погодження зі сторони працівника або провести звільнення у разі відмови працювати в нових умовах. Оскільки системи оплати праці включають в себе основну заробітну плату (посадовий оклад чи годинну ставку), вважаємо, що саме основна частина є тією частиною заробітної плати, про зменшення розміру якої необхідно повідомляти працівника. Що стосується систем оплати праці, які розробляються роботодавцями для мотивації працівників, орієнтуючись на показники їх діяльності, вважаємо, що про їх зміну в роботодавця не повинен виникати обов'язок повідомлення працівників, так як основна (гарантована і визначена трудовим договором) базова величина заробітної плати працівника не змінюється. Відповідні норми варто передбачити в проекті Закону.
– Встановлення безумовної відповідальності роботодавця за затримку виплати заробітної плати більше 15 днів – пеня у розмірі 0,05% суми боргу за кожен день прострочки, за невиплату при звільненні – 0,5% суми боргу (ст.75).
Втім механізм нарахування пені за затримку виплати заробітної плати навіть не містить критерії, за якими роботодавець з об'єктивних обставин не має змоги вчасно виплачувати заробітну плату через форс-мажорні обставини. Окрім того, не взято до уваги причини виникнення заборгованості зі заробітної плати приміром внаслідок невиконання державою своїх зобов'язань (невідшкодування сум ПДВ, сум матеріального забезпечення у разі ТВП, не здійснення розрахунків головних розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарювання за виконаними ними державними замовленнями в обсязі місячного фонду оплати праці відповідно до зареєстрованих бюджетних зобов'язань, невиконання інших зобов'язань, які мають бути забезпечені державою тощо).
ГАРАНТІЇ ТА КОМПЕНСАЦІЇ
– Встановлення необґрунтованої та обтяжливої для роботодавця норми щодо виплати компенсацій у зв'язку з відрядженням у разі постійного виконання працівником роботи згідно з укладеним трудовим договором за місцем проживання, що знаходиться в іншому, ніж роботодавець, населеному пункті, та здійснення поїздок до місцезнаходження роботодавця або в іншу місцевість (ст.77).
Наступне тематичне засідання відбудеться 11 лютого ц.р.
