Федерація роботодавців України надала Міністерству освіти та науки України пропозиції щодо оновлення Переліку професій загальнодержавного значення, підготовка за якими здійснюється за кошти державного бюджету, затвердженого постановою Кабміну №818 від 16.11.2016 р. Для цього ФРУ разом з підприємствами, галузевими та територіальними об'єднаннями роботодавців опрацювала питання щодо робітничих професій, яких потребуватиме ринок праці у середньостроковій перспективі у регіональному розрізі.
У списку – декілька сотень професій. Найбільш затребувані з них – слюсарі різного профілю, верстатники, машиністи, токарі, машиністи, електромонтери, водії. Судячи з опитування підприємств, особливо гостро підготовки кадрів державним коштом у середньостроковій перспективи постало в Донецькій, Луганській, Харківській, Рівненській, Житомирській областях.
Крім того, за інформацією, отриманою ФРУ від підприємств легкої промисловості, у галузі спостерігається гострий дефіцит кадрів. Тому Федерація надала Міністерству освіти та науки також перелік професій, яких у середньостроковій перспективі потребуватимуть підприємства легпрому. Це швачки, складальники взуття, механіки-налагоджувачі та слюсарі-ремонтники відповідного профілю тощо.
Варто нагадати, що ФРУ веде активну роботу спрямовану на модернізацію системи освіти і наближенні її до реальних потреб ринку праці. Участь роботодавців у реформуванні сфери освіти має конкретну мету – забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами, які б дозволили конкурувати роботодавцям на внутрішньому та зовнішньому ринках.
На сьогодні ринок праці України характеризується структурними диспропорціями щодо попиту та пропозиції робочої сили, які не дають змоги задовольнити потребу роботодавців у працівниках. Однією із причин невідповідності між реальними потребами ринку праці і пропозицією є відсутність сучасної системи державного прогнозування та стратегічного планування. Саме тому зменшення дисбалансу на ринку праці можливе шляхом врахування прогнозних оцінок щодо освітньо-кваліфікаційних потреб ринку праці та поступового коригування напрямів професійної підготовки, а також внесення змін до навчальних програм.